Бажаю, щоб ваше кохання не було, як сонце.
Бо сонце сідає.
Щоб ваше кохання не було, як місяць.
Бо місяць тікає.
Щоб ваше кохання не було, як вітер.
Бо вітер гуляє.
А щоб воно було, як море, бо море безкрає.

Хай плачуть ті, кому ми не дістались,
Відсохне в тих, хто нас не захотів.
Хай буде все гаразд у тих, з ким ми кохались,
У тих, хто нас утішив і зігрів.

Все може бути, може статись -
Машина може зіпсуватись,
Коханка розлюбити може,
Та пити кинути? О Боже!
Ніколи цьому не бувати,
Горілка нам, як рідна мати.
І заявляємо відкрито:
Пили, п’ємо і будем пити.
Бо що ми в цьому світі варті,
Коли не вип’ємо по кварті.
Тому даю всім настанову:
Налити вщерть і випить знову!

Це - вік очікувань та мрій,
І на дорозі осяйній
Вдивляєшся уважно вдаль:
Що жде там – радість чи печаль?

А все там буде. Це - життя,
Нема в минуле вороття.
І сором щоб тебе не пік,
Живи достойно кожен рік.

І щиро зичим в 20 літ:
Залишити помітний слід,
А також справи чималі
На рідній матінці-землі.

Надійні, віримо, мости
До щастя побудуєш ти.
По них вперед сміливо йди,
Хай успіх жде тебе завжди.

І в вихорі щоденних справ
Своє кохання не проґав.
Хай зігріває знов і знов
Твій кожен день палка любов.

А стрінеш хлопця-молодця
З ним без вагань йди до вінця.
І буде вдячна Україна,
Коли їй подаруєш сина.

А буде донька – не біда,
Бо ти ще віком молода,
А значить, буде ще і син,
І, впевнені, що не один.

Хай буде світлим день оцей,
Весь час, не тільки в ювілей.
Щоб на такі забави нас
Ти запросила ще не раз.

І не вважаємо гріхом
Налити кожному у чарку
І випити за цим столом
За нашу юну ювілярку!

В одному з древніх трактатів сказано: "Прагнення розуму народжують повагу, прагнення духу народжують дружбу, прагнення тіла народжують жагу, але тільки всі три народжують кохання".

То ж хай у вашому житті всі три прагнення завжди будуть разом, за кохання!

Не можна, будемо відверті,
Без Роксолан і без Мадонн,
Життя без вас подібне смерті,
Справжнісінький Армагеддон.

І я мужчин всіх закликаю
Підняти вверх свої чарки
За дивовижний витвір раю,
За вас, божественні жінки!

В одному глухому селі жив дів з онуком. Одного вечора почули вони стук у двері. "Хто там" - запитав онук. "Ця я, багатство", - почув він у відповідь. "Діду", - каже онук - "Давай відчинимо". "Ні", - відповідає дід, - "Я багатий тим, що ти в мене є, а ти багатий тим, що я в тебе є".

Через деякий час знову стук у двері. "Це я - щастя, відчини". Дід каже онуку: "Непотрібно нам ніяке щастя, ми разом тому і щасливі".

Через час знову стук у двері. "Хто там?", - запитав хлопчик, - "Це я - жінка". Підходить онук до діда і каже: "Діду, там жінка стукає у двері, але ми їх відкривати не будемо, вона нам не потрібна". А дід йому відповідає: "Ні онученьку, от як раз жінці ми відкриємо. Бо там де є жінка, там завжди є щастя, любов та багатство".

Так давайте ж вип'ємо за наших жінок, які поряд з нами та дарують нам любов, щастя та багатство.

Справжній чоловік - це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років. А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років - це той, за кого вона вийшла заміж.

То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків.

Ахмед любив персики та Саїд любив персики. Але Ахмед любив персики солодкі, а Саїд - з ледве відчутною кислинкою.

Вип'ємо ж за те, щоб смаки друзів по відношенню до жінок, хоча б у чомусь не співпадали!

Як добре, коли друзі з нами,
Хоча і знаємо, бува,
Не всяк той друг, що рядом з вами
І гарні промовля слова.

Але сьогодні без ілюзій
Я хочу випити до дна
За самих щирих, справжніх друзів
Які нам віддані сповна.

Які розділять біль і тугу,
Прийдуть на поміч в трудний час.
Вам нині ставлю це в заслугу
І, любі друзі, п’ю за вас!